Запоріжжя – мій рідний дім

    Запоріжжя: історія і сьогодення

     

    «Мало любити свій рідний край, його треба ще й знати»

    М. Рильський

Запоріжжя - місто на Україні, адміністративний центр Запорізької області, розташований на річці Дніпро.
Населення - 769 тис. чол. (2012).
Колишня назва - Олександрівськ (до 1921).
Дата заснування - 14 жовтня 1770 р.
Площа -334 кв.км.
День міста - 1-ша субота жовтня.

Герб Запоріжжя

Герб Запоріжжя Сучасний герб Запоріжжя затверджений 31 січня 2003 року. "Щит пересічений, у верхньому зеленому полі дві перехрещені рушниці, в нижньому малиновому - чорний лук з трьома стрілами вістрями вниз". Герб виконаний на основі міського герба Олександрівська 1811 року. Рушниці та малиновий колір вказують на козацьку звитягу, підкреслюють сучасну назву міста. Лук означає боротьбу проти татар. У декоративному картуші верхній елемент (замість міської корони) символізує Дніпрогес.

Прапор Запоріжжя

Прапор ЗапоріжжяПрапор міста Запоріжжя являє собою прямокутне полотнище (співвідношення сторін 1:1,5) малинового кольору (колір козацьких прапорів, пролитої крові в боротьбі за свободу і незалежність України). У центрі прапора зображений герб міста. Древко прапора забарвлене в жовтий колір (жовтий колір - знак щедрості, сили, багатства і щастя).

По промисловому потенціалу місто займає 3 місце на Україні. Вдале географічне положення і сприятливий клімат Запоріжжя привертали людину з незапам'ятних часів. Найдавніші стоянки первісних людей у річковій долині порожистої частини Дніпра відносяться до епохи середнього палеоліту (100 - 40 тис. років тому). Протягом багатьох століть через цю територію проходили різні народи, тут схрещувалися різні культури. У Придніпровських степах існує безліч археологічних пам'яток, які залишили після себе киммерійці, скіфи і сармати, готи і гуни, авари, хазари, половці, печеніги, слов'яни. Після татаро-монгольської навали 1237 - 1240 рр. територія Запорізького краю два століття входила до складу Золотої Орди. На великому водному шляху "із варяг у греки" до берегів острова Хортиця, який зараз є складовою частиною Запоріжжя, причалювали слов'янські човни, судна візантійських та скандинавських купців. Острів неодноразово ставав місцем зіткнень слов'ян зі степовими племенами. Історики вважають, що саме тут в 972 році в нерівному бою з зрадниками кочівниками загинув київський князь Святослав. Землі за Дніпровськими порогами довгий час належали волелюбному козацтву - селянам, шо бігли від феодального гніту і в XVI столітті заснували тут Запорізьку Січ, вільну казацьку республику. Січові ворота, Совутинна скала, урочище Сагайдачного є свідками воїнської слави запорізців. Героїчний минуле Хортиці тісно пов'язане з іменами Богдана Хмельницького, кошового отамана Івана Сірка, легендарного народного героя Байди. Землі так званого Дикого Поля в кінці XVIII століття увійшли до складу Російської імперії. Після того, як Запорізька Січ була ліквідована згідно царського указу 1775 року, в 1770 році в районі Хортиці виникло поселення, назване форштадтом Олександрівським - на честь командувача 1-ї російської армії Олександра Голіцина. Тут була закладена Олександрівська фортеця - форпост в російсько-турецькій війні, яка переросла до 1806 році в місто Олександрівськ - повітове місто Єкатеринославської губернії. (Деякі вчені все ж пропонували вважати датою народження міста 1552 р. - дату спорудження фортеці Байдої-Вишневецьким на острові Хортиця). Вільні козаки стали селитися навколо Олександрівської фортеці. Військове поселення поступово розросталося. Місцеві жителі займалися землеробством, скотарством, рибальством. Розвивалися ремесла і торгівля. У першій половині XIX століття йшло швидке заселення території області, сюди приїздили німецькі колоністи, євреї, болгари, сектанти-духобори та розкольники з Росії. Поява перших навчальних закладів в Олександрівському відноситься до 70-х років XVIII ст. У 1773 р. у фортеці була створена гарнізонна школа, в 1798 р. була перетворена в початкове народне училище звичайного типу. Місто поступово розширилося, в 1808 р. стало повітовим і проіснувало до 1880 р. У 20-ті роки відкрилося парафіяльне училище, а в 50-х роках — ще одна навчальна школа та приватний пансіон шляхетних девиць. У всіх навчальних закладах в 1861-1862 навчальному році працювали дев'ять вчителів і займалися 113 дітей обох статей. Основою економіки тривалий час було сільське господарство. Розвиток промисловості в краї розпочалося з початку XIX ст. зі створенням мануфактури з переробки сільськогосподарської сировини. Виникло сільськогосподарське машинобудування як в самому Олександрівську, так і в німецьких колоніях, прилеглих до нього, які згодом увійшли в межі міста. У 1863 р. німецький капіталіст Я. П. Копп відкрив тут майстерні з виробництва соломорізок та залізних деталей до вітряних млинів. Незабаром їх перетворили в завод сільськогосподарських машин, що випускали жниварки, молотилки, плуги та інші сільськогосподарські знаряддя. У 70-х роках в Олександрівську та його передмістях діяли п'ять заводів сільськогосподарського машинобудування.

 

Місто стало одним з основних центрів сільськогосподарського машинобудування в Україні з високою концентрацією виробництва і робочого класу. У 1881-1905 рр. тут виникли десятки нових підприємств. Головним джерелом поповнення рядів робітничого класу були розорені селяни Катеринославської, Полтавської, Чернігівської, Курської, Орловської та інших губерній. На виробництво йшли також розорені місцеві кустарі та ремісники. На початку XX ст. Олександрівськ став помітним торговим центром на півдні України. Чотири рази на рік тут збиралися великі ярмарки, кожна з яких тривала тиждень. Торгували хлібом, худобою, сільськогосподарськими машинами, різним господарським начинням. Оборот кожного ярмарку в середньому становив від 50 тис. до 175 тис. рублів.У місті працювали близько 440 магазинів, лавок та інших торгових закладів з річним оборотом в 6,2 млн. руб. Загальна сума торгового обороту в місті в 1902 р. склала більше 20 млн. руб. Були три міські та сім приватних готелів, шість заїжджих дворів, три трактири, вісім харчевень. Наприкінці XIX - початку XX ст. в Олександрівську, як і в інших промислових містах Росії, зросла кількість великих фабрик і заводів, посилився приплив іноземного капіталу, відбувався процес концентрації виробництва. Заснована на початку 80-х років XIX ст. Олександрівська машинобудівна компанія перетворилася у промислове об'єднання з 220 робітників. У 1902 р. до складу великого Загальноросійського синдикату "Продамет" увійшов Олександрівський чавунно-ливарний завод, а в наступному році у Всеросійський синдикат "Цвях" - Олександрівський гвоздільний завод. Виникла концентрація промислових підприємств Олександрівська. Місто стало одним із центрів сільськогосподарського машинобудування в Україні. Але умови роботи на заводах і фабриках були дуже важкими. Ненормований робочий день, непомірні штрафи, низька заробітна плата привели робітників в грудні 1905 року до збройного повстання, яке було придушене владою. Як і по всій Росії, в Олександрівську наростав революційний рух. Жовтнева революція 1917 року докотилася й до Олександрівська. У ніч на 12 грудня 1917 року в місті почалися бої. Збройне повстання очолив більшовицької штаб. До робочих приєднався загін чорноморських моряків на чолі з А. В. Мокроусовим. Три дні йшла запекла битва. Але сили були нерівні, і повстання зазнало поразки. На початку 1918 року в Олександрівськ прибули загони красногвардійців з Петрограда та Москви, і в місті було встановлено Радянську владу. В роки громадянської війни завоювання революції в Запоріжжі відстоювали червоні полки під командуванням В. А. Антонова-Овсєєнко, С. М. Будьонного, П. Є. Дибенко, В. М. Примакова, І. П. Уборевича, М. В. Фрунзе , І. Е. Якіра. У 1921 році Олександрівськ було перейменовано в Запоріжжя. А в 1923 році місто стало центром щойно утвореного Запорізького округу. Новий етап в історії Запоріжжя розпочався з закладення ДніпроГЕС, пуск якої відбувся в серпні 1932 р. В середині 1930-х рр. було введено в дію більшість підприємств Запорізького промислового комплексу. Під час Великої Вітчизняної війни місто було окуповано фашистами 3 жовтня 1941 року. Учорашні металурги, енергетики, машинобудівники встали на захист Вітчизни. Тисячі жителів Запоріжжя героїчно билися на фронтах, в партизанських загонах, вели підпільну боротьбу в умовах ворожої окупації. Коли радянські війська підійшли до Запоріжжя восени 1943 року, Ставка Верховного Головнокомандуючого видала спеціальний наказ, в якому говорилося про важливість порятунку Дніпрогесу при звільненні міста. У жовтні 1943 року війська під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського звільнили Запоріжжя. 14 жовтня в місто прорвалася група танків Т-34, пам'ять про яку зараз увічнена пам'ятником в центрі міста . Однією з найяскравіших сторінок в історії області є післявоєнне відродження запорізького індустріального комплексу - ДніпроГЕС та підприємств чорної та кольорової металлургії. Вже 3 березня 1947 року відроджений Дніпрогес дав перший струм. До початку 1950 р. відновили роботу всі 670 заводів і фабрик області. У 1950 - 1970 рр. в області були створені нові галузі індустрії - електротехнічна, хімічна. Продовжував зростати енергетичний потенціал області. Разом із введенням у дію ДніпроГЕС - 2, споруджено Запорізьку ДРЕС та Запорізьку атомну електростанцію. У післявоєнний період збільшили свої потужності головні заводи міста - "Запоріжсталь" і "Дніпроспецсталь". На випуск перших в країні мікролітражних автомобілів перейшов завод "Комунар". На правому березі Дніпра виросли корпуси нового трансформаторного заводу. Значно зросла пропускна спроможність річкового порту імені В. І. Леніна. Запоріжжя - значний науковий центр. Висококваліфікованих фахівців готують університети, численні технікуми, професійно-технічні училища. Плідно працюють творчі колективи науково-дослідних і проектних інститутів. Нових висот досягло культурне життя. Для запорожців і гостей міста широко відкрилися двері музично-драматичного театру імені М. О. Щорса, лялькового театру, філармонії, численних палаців культури та клубів. На острові Хортиця, мальовничому куточку української землі, опоетизованному в народних піснях і думах, створено державний історико-культурний заповідник. Кожен камінчик цього легендарного краю звертається до нас з глибини століть. Доречно згадати, що в різний час Запоріжжя відвідали А. С. Пушкін, Т. Г. Шевченка, М. Л. Кропивницький, А. М. Горький, І. Є. Рєпін, В. В. Маяковський.

 Кузьменко Н., Чернолуцкий В. Популярные очерки истории Александровска. — Том I: Рождение города (1770-1820). — Запорожье: Дикое Поле, 1997. — 152 с.


Місце знаходження:  чит. зал гуманітарних наук (а.516)

"Рождение города" — первая книга, открывающая трехтомный летописный цикл истории города Запорожья. Книга содержит значительное количество итересных подробностей о строительстве крепости, положившей начало городу Александровску, о его первых поселенцах, о судьбах запорожцев, изгнанных со своих исконных земель, торговле и ремеслах, градостроительстве и городских нравах. Книга привлекает тем, что, являясь популярным очерком истории города, содержит подлинные архивные материалы. Она лишена предвзятости суждений и крайности оценок и обращена ко всем, кто интересуется историей. Необычно оформленная запорожской художницей Наталией Коробовой, эта книга может стать своеобразной визитной карточкой города.

Переглянути зміст



 Карагодин А.И. История Запорожского края (1770-1917).- Запорожье:Запорожский государственный университет, 1998. - 286 с.


Місце знаходження:  чит. зал гуманітарних наук (а.516)

Книга представляет собой первое комплексное научное исследование истории Запорожского края, территории, имевшей не только естественно-географическое, но и историческое единство. На основе преимущественно архивных источников и дореволюционных публикаций рассматриваются особенности заселения края, его население, сельское хозяйство, промыслы и промышленность, торговля и транспорт, значительное внимание уделяется культуре. Издание удачно объединяет в себе структуру научной монографии, учебного пособия и даже учебника, по которому можно успешно осваивать новую школьную дисциплину – историческое краеведение. Книга рекомендуется преподавателям, студентам, учащимся и всем, интересующимся историей Запорожского края.

Переглянути зміст



 Супруненко В. П. Запорожский край.-Запорожье: ВАТ «Мотор Січ», 2003.-217 с.


Місце знаходження:  чит. зал гуманітарних наук (а.516)

На страницах этой своеобразной краеведческой энциклопедии читатель найдет самые разнообразные сведения о степи и ее заповедных уголках, Днепре, плавнях, острове Хортица, Азовском море и других природных достопримечательностях, ставших символами Запорожского края. Полнота описания его погодных явлений, растительного и животного мира, доступная и увлекательная форма изложения исторического материала, детальная расшифровка многих топонимов области делает книгу своего рода учебным пособием по географии, биологии, истории, народоведению.

Переглянути зміст



 Супруненко В.П. Запорожская Сечь на острове Хортица. - Запорожье: Керамист, 2010. - 48 с.: ил.


Місце знаходження:  чит. зал гуманітарних наук (а.516)



Брошюра представляет собой своеобразный путеводитель по историко-культурному комплексу «Запорожская Сечь» на острове Хортица - обобщенному образу казацких столиц ХVII- ХVIII-столетий. На ее страницах также собраны разнообразные сведения о казацкой культуре, традициях и быте запорожцев.


Переглянути зміст



 Супруненко В.П. Остров Хортица. Тайна географических названий: топонимика, природа, достопримечательности. - Запорожье: Просвіта, 2010. - 48 с.: ил.


Місце знаходження:  чит. зал гуманітарних наук (а.516)


Эта брошюра, в которой расшифровуются названия хортицких балок, скал и плавневых озер - своеобразный подробный путеводитель по легендарному острову. В древних, старинных и совсем новых географических именах Хортицы отражены ее уникальная природа, археологические находки, яркая история края за порогами, казацкие легенды и предания.

Переглянути зміст



 Запорожжя індустріальне: Історія і сьогодення. - Запоріжжя: Дике Поле, 2009. - 368 с.


Місце знаходження:  довідково-бібліографічний відділ (а.518)

Історико-документальне видання дає уявлення про становлення Запорізького краю через розвій його промислового комплексу, науки, освіти. Історичні нариси, які за хронологічним принципом розкривають етапи розвитку різних галузей промисловості області, поєднані з розповіддю про окремі підприємства. Завдяки цьому виникає уявлення і про історичне, і про сучасне обличчя Запорожжя як потужного енергетичного, промислового, наукового центру України. В книзі використані архівні фотодокументи та оригінальні твори знаних запорізьких фотохудожників.

Переглянути зміст



 Васильченко К. Б. Огни Днепростроя : [фотокнига] / Васильченко К. В., Репин В. В., Коноваленко А. А.; фото Бремграева Д И., Красовского А. П., Тарасенко В. П. и др.; Сост. Ткалича А. Т.— К.: Мистецтво, 1980.- 175 с.: ил.


Місце знаходження:  чит. зал гуманітарних наук (а.516)


Хроникальные фотографии, богатый текстовой материал знакомят читателей с полувековой историей славного Днепростроя, героикой трудового подвига советских людей, которые в сложных условиях первых пятилеток и послевоенного периода возводили гиганты отечественной энергетики. Издание рассчитано на массового читателя.




 Беляева Л. Г. Прогулки по любимому городу. Увлекательный путеводитель.- Запорожье: ТОВ « Издательско-полиграфическое объединение «Запорожье» », 2010 .- 88 с.: ил.


Місце знаходження:  довідково-бібліографічний відділ (а.518)

Автор книги приглашает читателей в интересное путешествие по родному городу. Запорожье, как и все города на свете, отличается своей самобытностью. Он имеет интересную историю и необычную судьбу, предвидеть которую практически невозможно. У города - свое выразительное лицо, неповторимый архитектурный колорит, яркий природный ландшафт. Запорожье представляет нашу страну, занимая не последнее место среди таких же красавцев-городов Украины.
Переглянути зміст



Безсмертний подвиг на берегах Дніпра

 

«Неначе вічний вогонь, світить нам крізь віки визволителів подвиг величний»

 У стен Запорожья: Воспоминания очерки. / Лукаш И. М.- Днепропетровск: « Промінь»,1978.- 326 с.


Місце знаходження:  довідково-бібліографічний відділ (а.518)

О незабываемых днях битвы за Днепр у легендарного Днепрогэса, об исключительно тяжелых боях при ликвидации запорожского плацдарма гитлеровцев, о мужестве воинов разных национальностей, участвовавших в освобождении города Запорожья и Запорожской области от немецко-фашистских захватчиков, рассказывают в своих воспоминаниях Маршал Советского Союза, дважды Герой Советского Союза В. И. Чуйков, генерал армии, дважды Герой Советского Союза Д. Д. Лелюшенко, другие военачальники и ветераны Великой Отечественной войны. В книгу входят также очерки об отдельных воинах, прославившихся на ратных полях запорожской земли в 1943 году.

Переглянути зміст



 Гиммельфарб А. М., Клименко Н. В. Встречи на Запорожье: Путеводитель. — Днепропетровск: Промінь, 1980.— 142 с.: ил.— На рус. и англ. языках.


Місце знаходження:  довідково-бібліографічний відділ (а.518)

Путеводитель рассказывает об истории и сегодняшнем дне Запорожья и других городов области, предлагает популярные маршруты отдыха, дает необходимые справки гостям и туристам, путешествующим по Запорожской области. Рассчитан на массового читателя, зарубежных туристов.




Переглянути зміст



 Ребро П. П. Грім під Запоріжжям.-Д.: « Промінь», 1969. - 211 с.


Місце знаходження:  абонемент художньої літератури (а.514)

Великою відважною диверсією відзначили свято Жовтня в 1942 році хоробрі підлітки з села Балабино, що під Запоріжжям, члени підпільної комсомольсько-молодіжної групи «За Радянську Україну». Потім були інші диверсії — не менш небезпечні, не менш сміливі. Розшуками таємничих диверсантів займалися і місцева поліція, і польова жандармерія, і гітлерівська служба безпеки, однак юні месники були невловимі. Діяльність бойової підпільної групи «За Радянську Україну», яка вписала в історію вітчизняного комсомолу ще одну яскраву сторінку, і лягла в основу документальної повісті Петра Ребра «Грім під Запоріжжям».



Переглянути зміст



 Ребро П. П. Заграва над Хортицею: Драматична поема. — К.: «Молодь», 1980. - 128 с.


Місце знаходження:  абонемент художньої літератури (а.514)





В основу драматичної поеми покладено факти участі у героїчній обороні міста Запоріжжя у 1941 році комсомольсько-молодіжного загону розвідників і підпільників «Юні чапаєвці». На республіканському конкурсі на кращу п'єсу для дітей та юнацтва цей твір відзначено премією.



Бібліографічні покажчики та списки літератури

"Історія рідного краю" - покажчик складено за матеріалами книг, статей з журналів та газет українською та російською мовами за 1970 – 2009 роки ( 279 назв).


"Запорізький край – регіон розвитку"
- до покажчика входять книги, статті періодики, які є в бібліотеці університету українською та російською мовами. (35 назв).

Cторінки про Запоріжжя в Інтернеті

Бібліотека ЗНТУ